Контакти: e-mail: savetibet@ukr.net

Алан Вотс писав, що ми живемо «для того, щоб... споживати й накопичувати все більше і якомога довше. Переконуючи себе в тому, що… попереду якась мета, ми навіть не помічаємо, як топчемося на одному місці — і не тому, що полюбили його і із задоволенням туди повертаємося, але, навпаки, тому, що мріємо звідти піти й потрапити на луку по той бік огорожі, де трава завжди на вигляд соковитіша.

Але радості і страждання відносні, а трава на тому боці приїдається так само швидко, як і на цьому.... Незабаром доведеться шукати нове пасовище — і чергову огорожу, через яку можна кидати заздрісні погляди. Таким чином, ми відчуваємо себе живими лише в категоріях переміщення від меншого до більшого або, іншими словами, у бігу колом, який постійно прискорюється; і основна причина такої нерозсудливої «практичності» в тому, що ми взагалі не живемо».

Завдання виходу з цього замкненого кола кожен вирішує (або не вирішує) для себе сам. Я хочу розповісти про буддистську точку зору за книгою Говарда Катлера «Искусство быть счастливым», яка написана на підставі бесід із Далай-Ламою, виданою в нас видавництвом «Софія». «Головною метою нашого життя є щастя, головною мотивацією нашого життя є прагнення до щастя», — упевнений тибетський лідер.

А точніше — відновлення нашого природженого почуття щастя. Найвищим щастям буддисти вважають звільнення від страждань. І це не егоїстична мета. Наукові дані показують, що щасливі люди більш відкриті, менш егоїстичні, схильні допомагати і прощати.

Багато які чинники ведуть до щастя, але ключовий чинник, що дозволяє використати інші, — стан розуму. (Слово «розум» тут відповідає тибетському слову «sem», приблизно те ж, що «психе», поняття, яке включає і інтелект, і почуття).

Одному дзен-буддійському ченцеві ніяк не вдавалося досягнути «просвітлення» (зміни стану свідомості). Вчитель дав йому завдання медитувати на бика, що чернець і зробив — день за днем він думав і уявляв собі бика. Нарешті, вчитель прийшов до його келії і сказав: «Виходь, я хочу поговорити з тобою». «Я не можу вийти, — була відповідь, — мої роги не пролізуть у дверях».

Вимовивши це, чернець досяг бажаного. До цього він розвинув у собі хибну думку, що є биком, і, вийшовши з гіпнотичного стану, зрозумів механізм інших наших помилок і автоматизму, що випливає з них (з книги Роберта Вілсона «Прометей Повсталий»).

«Розум подібний до дзеркала, що відображає будь-який об’єкт». Якщо здійснити медитацію на розум (спробувати не думати), то «в просторі між старими й новими ідеями» можна виявити «природну, непідроблену, ясну і усвідомлюючу основу розуму, не зачеплену думкою.

Перебуваючи в такому стані, ви зрозумієте, що розум подібний до дзеркала, що відображає будь-який об’єкт, будь-яку ідею, і що суть його — абсолютна ясність і усвідомлення, абсолютне переживання», — говорить Далай-Лама. Природа розуму — ясне світло.

Причинами страждань буддисти вважають три «отрути» для розуму — неуцтво, пристрасне бажання і ненависть. Неуцтвом називають помилки щодо природи реальності, які ведуть до неприйняття змін. До Будди звернулася жінка, в якої померла її єдина дитина, з проханням повернути дитину до життя.

Будда погодився, і звелів жінці принести йому жменю гірчичних зерен із дому, в якому не вмирала «ані дитина, ані члени подружжя, ані батьки, ані слуги». Скільки жінка не шукала, не змогла знайти такого дому.

Все в світі перебуває в динаміці: зазнає змін і впливає на процеси. Не має власного існування, тобто не перебуває саме в собі, саме по собі. А значить, усе, що відбувається — природно і закономірно. Як говорив герой Біллі Боба Торнтона в фільмі «Керуючи польотами», «щоб отримати контроль, потрібно втратити контроль». Ось і буддисти пропонують визнати події, які ведуть до страждання природною частиною нашого життя і не намагатися хоч що б то було їх уникнути. Якщо вважати страждання неприродними і незаслуженими, це веде до пошуку ворогів і сприйняття себе жертвою. А чинників, які викликають біль і незадоволення, більше, ніж тих, що викликають радість.

Всі ми прагнемо до щастя і не бажаємо страждати. Але об’єднує нас і біль, він робить нас людяними. Тільки відчувши біль, ми можемо зрозуміти і проникнутися почуттями інших.

Щоб позбутися ненависті, потрібно розвивати почуття-протиотрути — любов, співчуття, терпіння. Ці почуття максимально узгоджуються з інтересами людей, якщо вони, звичайно, хочуть зберігати душевний спокій, здоров’я і жити довго. Відповідно до буддизму, всі люди апріорі благородні і неагресивні, а в основі людської природи лежить доброта. Кожен володіє «природою Будди» — глибинним, базовим станом свідомості, незамуленим негативними емоціями та думками. Наукові дані у свою чергу говорять, що дійсно злість — як чужорідне тіло руйнує організм, і що за винятком рідкісних патологій, немає людей, явно генетично схильних до насильства.

У розвитку почуттів-протиотрут необхідні вороги. Далай-Лама вважає, що ми «повинні бути вдячні своєму ворогові за цю можливість і щасливі так, як начебто знайшли скарб у своєму власному будинку». Якщо розвинути в собі терпіння щодо ворогів, співчуття до інших виникне саме собою. Наставник із монастиря Намгуаль, який близько 20 років був політв’язнем, розповідав, що більше за все він боявся втратити співчуття до китайців. Легко любити того, хто вам зручний, хто задовольняє наші потреби. Але це схоже на акт купівлі — продажу. По-справжньому любити когось — це означає любити і бажати добра незалежно від того, як ця людина до тебе ставиться.

Той, хто творить зло, — сам нещасний, а інакше у нього не виникло б такого бажання. Негативні емоції виникають на вторинному, поверховому рівні тоді, коли ми не можемо досягти любові, доброти і співчуття. Заважають досягти цієї хибної думки й ігри уяви інтелекту. Наприклад, ментальні проекції. Якщо боїшся когось, починаєш відчувати ворожість, і починає здаватися, що ворожість люди відчувають до вас, ви починаєте їх боятися й злитися ще більше. Жорстокі люди постійно пригнічені й чимось незадоволені. Внутрішній спокій, внутрішня свобода для них недосяжні.

Терпіння — не ознака слабкості, його не потрібно плутати з покірністю та безпорадністю. Виявити терпіння — це означає знати, що ви здатні діяти більш агресивно, але свідомо не робити цього. Хоча іноді тверді контрзаходи необхідні, але тоді потрібно діяти зі співчуття. Бо якщо людина звикне безкарно здійснювати зло, це рано чи пізно призведе її до особистої катастрофи.

Співчуття — бажання позбавити від страждань, почуття обов’язку, відповідальності і поваги до іншого. Тибетське слово «tsewa» («співчуття») означає ще й бажання добра самому собі. Кожна людина самоцінна і володіє величезним потенціалом для вдосконалення («природою Будди»), внутрішньою силою і високими рисами, спільними для всіх людей, а також є частиною цілого — в цьому перевага. Далай-Лама вважає, що чим більше в людині альтруїзму, тим менше вона боїться. Якщо людина впевнена в добрих мотивах свого вчинку, навіть якщо вона і не досягла мети, то знає, що зробила все, що могла, просто цих зусиль виявилося недостатньо. Таким чином, можна діяти більш ефективно, не лаючи себе в разі невдачі і не турбуючись про думку навколишніх.

Для досягнення щастя необхідна близькість. У сучасній культурі переважає погляд, що глибоку близькість можна відчути лише з Особливою Людиною, яку ми пристрасно любимо. Тим самим ми самі відрізаємо себе від інших джерел близькості. Адже поруч із нами в будь-який момент часу вже перебувають родичі, друзі, знайомі й поки що незнайомі люди, з якими можна встановити глибокі людські стосунки. «У будь-який момент часу ми володіємо величезним потенціалом для близькості. Близькість — це все, що існує навколо нас». Далай-Лама говорить, що при зустрічі з незнайомцем у нього кожного разу «виникає почуття, що переді мною така ж людина, як я сам».

Не варто плутати щастя і задоволення. Як правило, якщо отримуєш бажане, не заспокоюєшся, потрібно все більше і більше. За логікою, якщо ми слідуємо своїм бажанням, ми повинні ставати щасливішими, але це не так. Значить, ці кроки спрямовані не на збільшення щастя, а на притуплення нещастя і прагнення не дати нашим підсвідомим страхам піднятися на поверхню. Тим більше, що рано чи пізно все одно наштовхуєшся на те, що не отримати не можеш.

Відмінність між позитивними і негативними бажаннями й діями перебуває не в задоволенні, а в їхніх наслідках. Взагалі людині, як і тваринам, властива «девальвація майбутнього» — вона вважає за краще отримати менше, але зараз, а не більше, але потім. Гілберт Честертон сказав: «... Людські біди походять від того, що ми насолоджуємося тим, чим потрібно користуватися, і користуємося тим, чим потрібно насолоджуватися». Звичайно, правильний варіант — найважчий. Кожного разу, приймаючи рішення, Далай-Лама пропонує питати себе: «А чи зробить це мене щасливим?» Цим ми зміщуємо свою увагу з того, в чому ми собі відмовляємо, на те, до чого прагнемо — справжнього, нескороминучого, невіддільного від нас щастя.

Тетяна ТАТЬЯНЕНКО Газета «День»