Давнє тибетське прислів’я говорить: ніхто точно не знає, що настане раніше — наступне життя чи завтрашній день»
Минулого тижня в Національному університеті «Києво- Могилянська академія» відбувся круглий стіл «Далай-Лама ХIV як мислитель», присвячений одному з найвидатніших наших сучасників — мудрому і справедливому Далай Ламі ХIV.
Як відомо, після окупації Тибету китайськими військами (1950 рік) молодий тоді Далай- Лама, духовний глава тибетських буддистів, був змушений іммігрувати і влаштувався (зі значною частиною населення Тибету) в Індії — на запрошення тогочасного прем’єр-міністра Джавахарлала Неру.
Сьогодні Далай-Лама — один з найвідоміших і шанованих людей планети, захисник миру, справедливості, духовних цінностей і релігійної згоди; він кавалер багатьох почесних міжнародних нагород, у тому числі Нобелівської премії миру. Як свідчать результати міжнародних опитувань, населення деяких країн, зокрема Німеччини, обрало б саме Далай-Ламу на посаду «Керівника планети».
Далай-Лама написав понад 60 книг, які перекладаються багатьма мовами і цікаві практично всім — простим людям, політикам, вченим.
Однією з найпопулярніших його книг є «Етика в новому тисячолітті», яка сьогодні доступна українським читачам. Як це не дивно, але при читанні цієї книги створюється враження, що багато думок і переконань Далай- Лами «виросло» на українському ґрунті.
Ось, наприклад, він говорить про те, що далеко не всі події нашого життя заздалегідь визначені так званою кармою («карма» — санскритське слово, яке перекладається як «дія»). Воно означає діючу силу, при чому мається на увазі, що майбутні події виникають внаслідок наших власних вчинків у минулому і теперішньому часі. Але стверджувати, говорить Далай-Лама, що карма зумовлює (незалежно від нас) хід усього нашого життя, абсолютно невірно. Отже, хто формує карму? Звісно ж, ми самі — тим, як думаємо, говоримо, бажаємо, діємо чи не діємо ... Правильне розуміння причин і наслідків припускає, що ми не лише не безпорадні на шляху життя, але можемо багато що зробити для того, щоб вплинути на розміри своїх страждань у майбутньому». (Тут і далі за книгою «Етика в новому тисячолітті», 2006).
Надзвичайно актуальні міркування Далай-лами також про «карму країн і народів» (а не особистості). У перекладі на західну мову, тут йдеться про спільну відповідальність за те, що трапляється в суспільстві: «Навіть у найдемократичніших країнах можна почути далекі від реальності обіцянки політиків у разі їх обрання. Але ці люди не впали з неба. Я пересвідчився в тому, що коли в якій- небудь країні політики корумповані, можна з великою ймовірністю чекати, що і суспільству цієї країни не вистачає моральності, і що люди, які населяють країну, також (у масштабах своїх можливостей) корумповані. Але якщо народ чесний, дотримується моральної дисципліни, захищає слабких, то обрані ним керівники будуть поважати ті самі цінності. Таким чином, відповідальність завжди лежить не тільки на лідерах країн або на тих, кого призначили чи обрали на ті чи інші посади, — вона є функцією кожного з нас персонально».
Надзвичайно актуальні — особливо для сьогоднішньої України — думки Далай-Лами про релігії, вірніше — про релігії світу, про людей віруючих і невіруючих. Нижче наводиться кілька його висловлювань щодо цього питання з книги «Етика в новому тисячолітті», які свідчать про щиру повагу автора до всіх інших релігій світу. Не буде перебільшенням сказати, що мало було (і є сьогодні) релігійних діячів такого рангу, які могли б зрівнятися з Тибетським лідером у широті поглядів, у розумінні проблем інших релігій і народів, у терпимості. Тож обіцяні висловлювання з книги Далай-Лами «Етика в новому тисячолітті»:
«Я впевнений, що можна говорити про етику і мораль, не звертаючись до релігії. Ми змушені приймати етику як незамінний засіб взаємозв’язку між своїм бажання бути щасливим і чужим бажанням того самого. Обмін особистим досвідом допоміг мені усвідомити величезну цінність кожної з основних релігійних традицій і змусив мене глибоко поважати їх. Для мене буддизм залишається найдорогоціннішим зі шляхів. Але це не означає, що я вважаю його найкращою релігією для кожного; я не вважаю також, що кожна людина повинна бути віруючою.
Зустрічі з різними людьми усього світу допомогли мені зрозуміти, що інша віра та інші культури спроможні дати особистості не менше можливостей вести творче насичене духовне життя (ніж буддизм) ...Більше того, я дійшов висновку, що не має особливого значення, чи є людина прихильником якої-небудь релігії, чи ні. Набагато важливіше, щоб вона була просто хорошою людиною. Я вважаю здатність до співпереживання однією з найважливіших наших властивостей. Для однієї людини може існувати тільки одна релігія, одна істина. Однак, для людського суспільства загалом ми повинні прийняти концепцію «багато істин, багато релігій». І розвивати в собі справжнє почуття релігійного плюралізму.
Найбільша перешкода для міжконфесійної згоди — недостатня повага до цінностей іншої традиційної віри, а отже — до вибору інших людей. Те, що релігія завжди була одним з головних джерел конфліктів на землі — прикрий факт в історії людства. Хоча більшість із майже шести мільярдів жителів планети і заявляє про свою приналежність до тієї чи іншої релігійної традиції, вплив релігії на життя людей сьогодні загалом незначний, особливо в розвинених країнах. Можна також з достовірністю стверджувати, що ми, люди, можемо цілком нормально існувати і без допомоги релігійних переконань.
Я вважаю, що, коли розглядати головні світові релігії в найширшому аспекті, ми виявимо, що всі вони — буддизм, зороастризм, індуїзм, іслам, іудаїзм, християнство та інші — спрямовані на те, щоб допомогти людям досягти нескороминущого щастя. І, на мою думку, кожна з релігій може цьому сприяти. За відсутності простих людських почуттів, релігія, політика, економіка і багато що інше стають брудними. Між зовнішніми проявами політика і його внутрішнім життям не повинно бути жодної невідповідності».
У книгах Далай-Лами приділяється увага і таким питанням, важливість яких в багатьох країнах, в тому числі в Україні, все ще не усвідомлюються належним чином ні суспільством, ні владою. Наприклад, коли йдеться про виховання в дітях поваги до чужих звичаїв і релігій. Дала-Лама пише: «Важливо і необхідно прибрати зі шкільних програм усі спроби представляти «чужих» у чорному кольорі (як це все ще має місце в шкільних підручниках України). Найбільше слід переконувати наших дітей в тому, що відмінності між «моєю країною» і «твоєю країною», «моєю релігією» і «твоєю релігією» — це питання другорядні».
Круглий стіл, присвячений Далай-Ламі, проходив за активної участі молодих вчених Інституту філософії Григорія Сковороди, Інституту сходознавства ім. Кримського і Музею мистецтв ім. Богдана і Варвари Ханенків: Юрія Завгороднього, Іванни Отрощенко, Анастасії Стрєлкової, Євгена Осауленка, а також представника буддійського ордену з Донецька Сергія Філоненка. Організували круглий стіл Юлія і Олег Ткаченки. У Києві це було перше публічне обговорення, присвячене феномену Далай-Лами ХIV.
Цікаво відмітити, що на обговорення прийшли не тільки вчені, але й досить багато людей, яких цікавить життя, діяльність, думки Далай-Лами. Робота Круглого столу, однак, не повністю відповідала підготовленій програмі, в яку, крім доповідей молодих вчених, були включені також виставка «Сила співчуття», що розповідає про життя і діяльності лідера Тибету (виставка з великим успіхом демонструвалася в Українському домі) та фільм «Кундун», показаний у багатьох країнах.
На великий жаль присутніх, виставка і фільм були виключені з програми Круглого столу за втручання Посольства Китаю в Україні. Як виявилося, китайські дипломати звернулися до адміністрації Києво-Могилянської академії і попросили прибрати з програми виставку і фільм, присвячені Далай-Ламі ХIV у вигнанні. Нажаль, адміністрація Національного університету «Києво-Могилянської академії» поспішила задовольнити клопотання Китайського посольства, навіть не зв’язавшись, мабуть, з Міністерством іноземних справ України. Все це вельми принизливо для країни, яка свою свободу слова вважає майже єдиним позитивним завоюванням останніх років.
Закінчимо ще одним висловлюванням Тибетського вигнанця: «Етичне полягає в не спричиненні зла».
Клара ГУДЗИК
Газета "День" №99, середа, 20 червня 2007р.
