26 жовтня, 2008 Дхарамсала, Індія
«До сьогодні ми слідували визначеним шляхом – і в березні тибетці по всьому Тибету з величезною мужністю і ясністю продемонстрували глибоко вкорінене обурення і невдоволеність. Серед них були не лише прості тибетці, але також члени партії, офіційні особи, навіть студенти, які вчаться в Університеті Національностей в Пекіні. Незалежно від того, ким були ці люди – чоловіками чи жінками, ченцями чи мирянами, всі вони виражали своє обурення.
В цей час я покладав великі надії на уряд КНР. Оскільки представники уряду КНР обізнані про реальну ситуацію в Тибеті, я сподівався, що, виходячи з цього розуміння, вони проявлять готовність знайти рішення. Проте, замість цього, вони приліпили до тибетських демонстрантів ярлик «політичних повстанців» і жорстоко подавили їх виступи. Ми не можемо вдавати, ніби нічого не знаємо про те, що відбувається.
До цього дня, ми йшли по шляху пошуку взаємовигідного рішення, яке отримало значну підтримку в світі, включаючи Індію, а також з боку китайської інтелігенції. Проте ця дорога не принесла жодних результатів в плані досягнення нашої головної мети – поліпшення життя тибетців у Тибеті.
Із самого початку, навіть ще в своїй Страсбурзькій пропозиції, зробленій в парламенті Європейського Союзу, я заявляв, що остаточне рішення прийматиме народ Тибету. У 1990-х… у 1993 році ми втратили зв'язки з китайським урядом і провели загальну зустріч, на якій прийняли рішення продовжувати слідувати тією же дорогою.
Зараз, в цей час, немає підстав дотримуватися колишнього курсу лише тому, що ми слідуємо йому [зараз]. Майбутнє Тибету повинен визначити народ Тибету – а не я як індивідуум. По-друге, я щиро вірю в активну демократію – я не схожий на китайських комуністів, які говорять одне, наприклад, обговорюють демократію, але поступають абсолютно по-іншому.
У нас воістину унікальна культура, яка базується на доброті і співчутті, яка може принести користь всьому світу. Боротьба Тибету за справедливість ведеться не лише заради блага всього Тибету, але заради всього світу в цілому. У ній також закладена потенційна можливість поліпшити життя і китайського народу. Знищення релігії і культури Тибету буде величезною втратою для всіх. Тому наша боротьба – це боротьба за благо обох народів. Ось чому нам потрібно обговорювати все це і знайти спосіб просування нашої боротьби.
Китайський уряд звинуватив мене в розпалюванні березневих протестів усередині Тибету. Я відразу ж запросив їх приїхати і перевірити мій кабінет, мої документи, а також прослухати записи моїх бесід з новоприбулими біженцями Тибету. Але ніхто так і не приїхав, щоб ознайомитися з цими матеріалами. Тому, схоже, я є перешкодою на дорозі вирішення тибетського питання. Тибетське питання – це питання, що стосується тибетського народу, і народові Тибету його вирішувати. Тому, за цих обставин, 14 вересня я сказав, що ця відповідальність стає дуже обтяжливою, і немає сенсу продовжувати її нести. Якби я мав справу з людьми чесними, тоді у мене не було б жодних проблем, оскільки я міг би виражати свою точку зору і розуміти причини. Але тут ми не маємо справи з чесністю.
Я заявляв ясно, у тому числі зарубіжним журналістам і іншим людям, що не втратив віру в народ Китаю, але моя віра в чинний китайський уряд, тане, і це стає дуже складним.
Тому ми проводимо загальну зустріч [тибетців], як було оголошено Кашагом (кабінетом міністрів) і парламентом Тибету. Швидше за все, ми не зможемо негайно виробити якихось рішень, але нам потрібно аналізувати і спільно виробляти довготривале рішення на основі розуміння реальної ситуації, що склалася. У цьому мета нашої зустрічі.
Джерело: Tibet.net
