О
Онкологія
Вона постійно нас супроводжує, але не так в реальному житті, а в метро. На всіх лайтбоксах - портрети хворих дітей, яких чомусь не може вилікувати держава. Я в жодній країні не бачив такої кількості прохань про допомогу.
Навіть у Росії є квоти на високотехнологічне довготривале лікування - це великі гроші, які дають на лікування підлітків і дітей.
Мене дивує, що наша Конституція так багато обіцяє, але всі повинні розраховувати тільки на себе чи на спонсорів, чи на допомогу.
Хвороб боїтеся?
Ні. Я ще ніколи серйозно не хворів.
П
Паніка
Дружина надіслала смс кілька днів тому - написала, що в Києві всі панікують, що буде землетрус, розповіла, що наша няня порадила зібрати документи разом, щоб легше можна було їх забрати, якщо будинок впаде.
Я її заспокоїв: якщо впаде будинок, то документи не гратимуть великої ролі.
Якщо чесно, я думав, що країна вже давно вилікувалась від паніки. Востаннє пам´ятаю загальну паніку в 60-ті роки, коли при Хрущові зник з магазинів білий хліб після впровадження кукурудзи.
А недавня паніка зі свинячим грипом - злякалися?
Ні. Я на такі речі взагалі не звертаю уваги.
Р
Рекет
Була в мене така дуже дивна криша в 1993 році. Я тоді вперше вийшов на Андріївський узвіз продавати свої книжки. До мене майже відразу підійшов хлопець, сказав, що він з рекету, запитав, що я роблю. Я сказав, що продаю свої книжки. Він розпитав мене про них, а потім сказав, що якщо будуть проблеми - то він щодня буває на Узвозі о 12, запропонував звертатись по допомогу.
С
Сусід
У мене було декілька друзів-бандитів у 90-х. Їх потім убили.
Мені більше подобались бандити 80-х. Вони були романтичніші, вони хотіли товаришувати... У мене був сусід на Нивках, він жив у сусідньому парадному - бандит Коля. Бандит і наркоман. Якось він сказав, що буде мене захищати, якщо що... І кілька разів я бігав до нього по допомогу.
Так у вас була "криша"?
Так. Мені було років 13... У нас постійно йшли такі бої стінка на стінку. Бійки між 18 і 16 домами на вулиці Туполєва... Або 18 і вулицею Щербакова.
Коля помер від наркотиків - його знайшли мертвим в парадному.
Т
Тарас Григорович Шевченко
Далай-лама України, якого ще хлопчиком помітили і "вичислили" російські масони (в усіх сенсах, в тому числі в історичному і в позитивному) і викупили з кріпацтва, щоб допомогти йому стати Далай-ламою всієї Росії, а не тільки України.
Тут спрацював синдром "щойно звільненого раба": тобто отримана свобода стала означати відсутність пана і відсутність обов´язкової тяжкої праці.
Далі ви знаєте, звичайна еволюція міфотворення: нормальна жива людина, після смерті м´ясорубка історичного імідж-мейкерства, далі - ікона, яка влаштовувала радянську владу так само, як влаштовує пост-радянську, при цьому значення Шевченка урівнялось зі значенням "Кобзаря" і навпаки, інший Шевченко, "не-кобзарний", наче і не існує.
У
Українська література
При всьому намаганні української літератури стати схожою на шоу-бізнес, вона ще не дотягує до шоу-бізнесу. І слава Богу. У нас з одного боку політика тяжіє до шоу-бізнесу, а з іншого - література.
Це може закінчитись тільки однією катастрофічною ситуацією - коли Андрухович стане президентом. І при цьому не кине співати. Але цього не станеться, і тому я більш-менш спокійний.
Література, я думаю, залишиться поза шоу-бізнесом. А політика - ні. Вона зараз така популістська... Напевно, скоро будуть продавати білети на другий ярус парламенту.
Але одночасно є чому радуватись - наше молоде покоління письменниць і письменників - це "голлівудське" покоління (знову ж в гарному сенсі!). На зустрічі з Оксаною Забужко, Юрком Андруховичем, Любком Дерешом молодь іде майже колонами.
Наші письменники створюють хвилю, яка ще котиться навіть тоді, коли самі письменники вже й забули, що цю хвилю пустили. Інколи вона котиться навіть тоді, коли письменники вже й пожалкувати встигли про неї.
Це я про поради кількох письменників перед президентськими виборами.
Ф
Файно
Це слово - європейський прапор в українській мові, бо існує і в німецькій, і в англійській мові. Тобто, коли нам файно, і ми про це голосно заявляємо - нас чує Європа і сприймає нас як своїх.
Всі антоніми цього слова не є спільними європейськими словами, і коли ми комусь жаліємось на життя чи на наших політиків - нас не розуміють, і не вважають своїми.
Х
"Хреновуха"
Настойка на хроні, якою пригощають в одному пост-радянському ресторані на Володимирській. Там також кажуть, що хреновуха - традиційний український напій. За радянських часів я про хреновуху ніколи не чув. Мабуть, була заборонена комуністами.
Ц
Цирк
Найважливішими мистецтвами з самого початку Радянської історії були визнані кіно та цирк.
Про кіно ми пам´ятаємо з цитати Леніна. Довести особливе ставлення радянської влади до цирку теж легко - в усіх інших країнах світу цирк є мандруючою трупою акробатів і так далі, які возять з собою шатро, ставлять його на якусь кількість вистав, потім складають, їдуть далі.
Тільки в Радянському Союзі вирішили, що цирк має бути стаціонарним, як театр. Тож наслідки можна відчути і зараз. Особливо зараз - клоунада давно вийшла за межі цирку, чорна та біла магія теж.
Нещодавно двоє чоловіків, назвемо їх Ю. та Я. розрізали пилою жінку Т. Розрізали, і, як в цирку, показали, що вона залишилась живою. Але дуже невдоволеною.
Ч
Черга
Пам´ятаю, чергу в Катовіце за ковбасою.
Моя друга іноземна мова - польська. Колись я познайомився з пані Крістіною Мостовською. Ми з нею домовились, що вона мене видасть за свого родича і надішле запрошення. У неї був син - мій одноліток, і вона мене запросила.
Я поїхав і на ходу вивчав польську - хоча вже трохи знав англійську. 1980-й рік, мій перший закордон. Я привіз туди дві праски, самовар, продав - і отримав купу грошей! Купив усім подарунків.
Син пані Крістіни радив мені на вулицях розмовляти англійською, а не російською.
Закордоном сподобалось?
Так. Пам´ятаю, ми їздили в Катовіце за ковбасою. Тоді по Польщі вже почалися страйки - "Солідарність" уже працювала, а в Катовіце продавали ковбасу, і страйків не було.
Пані Крістіна займала чергу, а я ходив і гуляв. Годин через шість вона купила ковбасу... Ввечері ми повернулись додому і з великим задоволенням ту ковбасу з´їли. День не пройшов зря...
Ш
Штайн
Нещодавно мене зазивали в маленьке, але дуже симпатичне містечко на Дунаї в Австрії, недалеко від Відня - Штайн. Воно відоме тим, що там знаходиться в´язниця для тих, кого посадили на довічне ув´язнення. А навпроти неї - Музей карикатури і гумору.
Я там виступав - не у в´язниці, а в монастирі Готвайн, там роблять гарний шнапс і вино. Але я не міг не підійти до в´язниці, щоб подивитися. Там на дошці об´яв для працівників написано, що для співробітників в´язниці відвідання Музею гумору і карикатур - безкоштовне.
Щ
Щастя
Якщо життя і кохання справжні - виникає щастя, наркотик щастя. І ти стаєш від нього залежний. Але, як багатий наркоман, ти знаєш, що наркотику тобі завжди вистачить.
Ви щасливі?
Так.
Нічого не бракує?
Я реаліст - навіщо мені ще щось? У мене немає часу на все щастя.
Це як у тому єврейському анекдоті: "Що таке нещастя? - Це мати таке щастя". У мене навпаки. От наприклад, сьогодні перед тим, як сюди прийти, перевіряв пошту - отримав два запрошення. Запросили в наступному році виступати в Шрі-Ланці, а ще запросили виступати на саміті президентів у вересні. Тепер думаю, від якого щастя відмовлятись.
Взагалі щастя - це життя щодня дає якусь нову інформацію і їжу для думок, і емоції провокує, і не залишає синців чи чогось гіршого.
Ви взагалі емоційна людина?
І так, і ні. Радше так, але, коли треба, вмію вмикати "холодну кров".
Вас легше розсмішити чи розсердити?
Мені важко сердитись.
Тоді що може розсердити Андрія Куркова?
Мене дратує глупість, ідіотизм і така шинельна корумпованість, коли тільки подивишся на людину - і відразу ясно, що воно таке, і чого воно хоче.
З усіма цими речами дуже легко боротися, використовуючи пораду Жванецького: "Не хочешь нюхать то, что изо рта - отойди".
Ти відходиш, не спілкуєшся - і все нормально.
Ь
Тут дозвольте привести слово, яке на цю літеру закінчується - "капость".
Дуже воно перегукується з російським словом "пакость". Мені це перегукування не видається випадковим. Насправді, думаю, що "пакость" - слово українського походження, яке, разом зі значенням цього слова, привнесли в російське життя талановиті українці, що робили кар´єри в царській Росії.
Ю
"Ювенільне море"
Повість Андрія Платонова, геніального пролетарського письменника, що творив в 20-30 роках, а помер в п´ятдесятих, працюючи прибиральником території Літературного Інституту імені Горького.
Країна має тільки 19 років, а майже всі в ній наче відчувають себе старими і хочуть омолодитись за допомогою будь-чого, ботокса, гормональної дієти, всі шукають своє ювенільне (омолоджувальне) море. Особливо публічні особи, головна якість і головний талант яких - це просто публічність.
Я
"Хлопчик, це ти підірвав оцей міст?"
"Я"
"Але ж це наш міст!"
"Ja, ja", - відповів хлопчик.
Ось такий старенький анекдот про війну і партизанів.
Усі інші асоціації з цією літерою мають не дуже приємний присмак. За виключенням яблука, бо полюбляю влітку холодний яблуневий сидр.
Ірина Славінська
